Чому ми в дупі?

0
103

(фрагменти новітньої історії)

Можливо, є для когось ноша це посильна:

Сказать, чому ми з вами в дупі всі постійно?

Ось скоро буде цілих три десятки літ,

Як з берегів Дніпра проголосили на весь світ:

“Ми вільні! Суверенні!! Незалежні!!!

Лиш Богові й самі собі належні!!!!”

Але відтоді й дотепер мов діти глупі

Ми глибоко засіли в отій дупі

Напевно, варто, щоб усі ми подивились,

Що в тих прожитих трьох десятках літ вмістилось:

Убитий Гетьман, злодій Лазаренко,

Кирпа, Гонгадзе, Кравченко в лазенці

Що ніби зміг у себе стрельнути аж двічі,

(Мабуть, як треба було б – вистрелив би й тричі)

Майдан, “Бандитам – тюрми!”, “Разом нас багато…”

Здавалось, нас і справді не здолати,

Але – пішло усе в свисток, на пси зійшло,

І знову стало, як раніш було,

Аж тут нам раптом руки показали,

Які, як виявилося, нічогісінько не крали

Може, й не крали, та довіру обдурили,

Бо ж аніскілечки (ну, зовсім) не зробили

Ні, брешу – є в тих рук одна “заслуга” –

Допомогли вони вернутися злодюзі,

Який, мов при гоп-стопі, скориставсь моментом

Й зробився Українським Президентом,

А далі злодій від політики “в законі”

Почав “рулить” неначе десь на зоні,

Та… довелось “рвать когти” за кордон,

Лишивши слід кривавий, страусів й батон

Ну, все – здавалося. Часи змінились!

Але… поволі знов ми в дупі опинились,

Хтось скаже: “Ви вже стільки пережили!

Невже це вас нічому не навчило?!”

Та ні… навчило вже давно нас, друзів любих:

Що б не робилось – ми залишимося в дупі…

Ігор Дуда

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я