Що говорять про нас фінансові звички

0
244

Наші щоденні звички можуть багато розповісти про нашу особистість, емоційний стан і психічне здоров’я. А ще здатні дати поштовх до особистісного розвитку. Ми вже розбиралися з тим, що харчові звички говорять про наш емоційний стан. Цього разу із психологом пояснюємо, що означають звички до транжирства, надмірної економії, паразитування та життя в борг. 

Транжирство

Дуже часто таке ставлення до грошей з’являється у випадках, коли грошей багато і їх ніхто не рахує. Часто це трапляється, коли людина легко отримує гроші, наприклад, виграє в лотерею і не знає, що робити з такими сумами. Великі гроші падають на голову − і людина просто починає їх витрачати. Існує багато досліджень, які підтверджують, що гроші, які прийшли в життя людини без її зусиль, так само легко зникають. Так відбувається тому, що людина не продумує, що робити з цими грошима, не рахує їх. Як правило, після того, як гроші транжиряться, фінансова ситуація тільки погіршується.

Надмірна заощадливість

У такої поведінки існує кілька пояснень. По-перше, це може бути наслідком травматизації. Наприклад, наші дідусі та бабусі мали досвід Другої світової війни, знали, що таке голод і дефіцит. Травматизація накладає відбиток: я знаю, що таке, коли в мене немає, коли я голодний, тому мені потрібно постійно накопичувати, щоб не зіткнутися з подібною ситуацією в майбутньому. Накопичення тут виконує функцію підстраховки, погашення тривоги щодо нестабільного майбутнього. А тривога − це не завжди реальний страх того, що трапиться (бо ніхто не знає, що буде в майбутньому), а страх того, що повториться те, що вже було. Аби здолати невизначеність і тривогу, люди накопичують та створюють для себе відчуття застрахованості.

По-друге, надмірна заощадливість може бути наслідком поведінки батьків. Якщо дуже заощадливі батьки економили на всьому так, що це доходило до дріб’язковості, це може призвести до внутрішніх обмежень в майбутньому. Наприклад, гроші є, але людина навмисно купує все за акціями, зношує взуття до дір і, здається, навіть не доглядає за собою.

Паразитування

Зазвичай до цього схильні антисоціальні люди, які не готові залучатися у взаємодію і працювати в певних консенсусних домовленостях, наприклад, виконувати певний обсяг роботи та отримувати за це певну суму грошей. Для антисоціальних особистостей характерно обходити ці правила та паразитувати за рахунок пожертв, соціальної допомоги, виплат безробітним, благодійності − грошей, які приходять людині просто через те, що вона «бідна-нещасна». Таких людей називають антисоціальними тому, що насправді вони хитрують, бо не мають реальної недієздатності, інвалідності чи будь-яких обмежень. Людині просто не хочеться докладати зусиль, бо «навіщо, якщо мені все одно дадуть, якось протягну, в когось позичу». Яскравий приклад такої людини − Френк Галлагер із серіалу «Безсоромні».

Життя в борг

Це історія про те, що я хочу більшого, ніж можу собі дозволити. У кожного з нас є певні амбіції на життя. Сучасний світ організований достатньо нарцистично: успіх, результат, фінансове благополуччя. І коли людині хочеться здаватися кращою, ніж вона є, вона починає використовувати сумнівні стратегії для підвищення свого статусу. Простий приклад − підробки відомих брендів одягу. Такі речі говорять про бажання мати більше задешево, володіти тим, чому ти не відповідаєш. Через цю ж причину людина може віддавати останні кошти або брати гроші в борг просто для того, щоб показати, що вона не гірша за інших. Для таких людей характерно купити дорогий телефон, а вдома їсти дешеві сосиски, купити Porsche Cayenne і орендувати кімнату в хрущовці у спальному районі. Це поведінка нарциса. Його проблема в тому, що хоча ззовні він дуже яскравий, викликає увагу та захоплення, всередині переживає спустошення.

Сором через свій успіх

У нашому суспільстві існує уявлення, що гроші люблять тишу, що про успіх треба мовчати, «щоб не наврочити». І коли в тебе раптом почало щось виходити, це стає об’єктом заздрості для інших і вносить певну незручність. Це історія про те, що я не хочу, щоб мені заздрили, хочу відповідати своєму оточенню та можу відчувати «провину того, хто вижив». Наприклад, якщо мама і тато були простими різноробочими, а дитина вчилася в університеті, заснувала свій стартап і заробила багато грошей, вона може обмежувати себе та мати почуття провини. Воно призводить до того, що людина перестає отримувати задоволення від зароблених грошей і матеріальних благ і починає часто робити щедрі подарунки, щоб «відкупитися».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я