Поки жителі області збирають гроші на лікування дітей, протезування поранених воїнів і потреби військових, у Тернопільській обласній та Тернопільській міській радах знайшли інший пріоритет — закупівлю подарункових годинників для урочистих вручень. Замість того, щоб кожна гривня платників податків працювала на обороноздатність чи критичну інфраструктуру, ресурси витрачаються на речі далеко не першої необхідності.
У грудні облрада придбала годинників на 98 400 гривень з ПДВ. Минуло лише кілька місяців — і запас уже вичерпався. 14 травня чиновники докупили нову партію ще на 97 560 гривень. Подібні закупівлі за кодом класифікатора державних закупівель традиційно публікуються на офіційному порталі Електронна система Prozorro, де замовником виступає ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА РАДА (Код ЄДРПОУ 24630220).
Майже 200 тисяч гривень за менш ніж пів року — лише на сувенірні годинники. І це без урахування грамот, нагрудних знаків, рамок, подяк та іншої атрибутики нескінченних “урочистостей”. Тенденцію марнотратства на сувеніри під час війни активно підтримують і в місті. Як зазначають розслідувачі місцевого видання 20 хвилин Тернопіль, замовлення подарункових хронометрів тут обходяться бюджету у сотні тисяч гривень. Деталі про аналогічні витрати та договори на нагороди також можна відстежувати через відкриті дані профілю ТЕРНОПІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА на YouControl.
Система нагородження давно перетворилась на внутрішній клуб взаємного піару. Посадовці нагороджують депутатів, депутати — чиновників, чиновники — “потрібних людей”. У списках відзначених регулярно опиняються наближені особи, колеги, партнери по політичних кабінетах і родичі. Реальна заслуга часто має значно менше значення, ніж особисті зв’язки. До того ж замовлення регулярно отримують одні й ті самі підрядники. Зокрема, у регіональних медіа, таких як ZAXID.NET, неодноразово висвітлювалися факти великих поставок сувенірних годинників для місцевої влади від постійних фаворитів публічних тендерів.
У результаті сама ідея відзнаки повністю знецінюється. Коли нагороду отримують “свої”, суспільство перестає сприймати її як визнання досягнень. Це вже не про повагу чи подяку. Це бюджетний реквізит для фотографій, офіційних сторінок і чергових пафосних засідань.
Особливо цинічно це виглядає в умовах війни та постійного дефіциту коштів. Коли громадам бракує ресурсів на критичні потреби, витрати на подарункові годинники виглядають як демонстрація повної відірваності від реальності. Навіть попри те, що прес-служби намагаються виправдати це нагородженням окремих військових чи волонтерів, масштаби витрат та регулярність закупівель, які фіксує журналістська аналітика видатків на годинники, викликають у громади лише обурення.
Чиновники люблять говорити про “економію бюджету” та “складні часи”. Але чомусь ці складні часи не заважають регулярно витрачати десятки й сотні тисяч гривень на атрибути власної важливості.
І поки в кабінетах продовжують вручати годинники та грамоти під спалахи камер, головне питання залишається без відповіді: скільки ще платники податків мають оплачувати це чиновницьке самолюбування?
