«Вдома». Це коротке слово та скріншот із застосунку «Дія» на сторінці Ольги Куртмаллаєвої стали фіналом майже чотирирічного очікування, страху та неймовірної боротьби за життя. 5 лютого 2026 року її чоловік, кримський татарин та командир взводу морської піхоти Руслан Куртмаллаєв, повернувся в Україну під час великого обміну полоненими.
Їхня історія почалася ще у мирному Бердянську, коли Ользі було лише 15, а Руслану — 18. Він уже тоді обрав шлях військового, а вона, попри юний вік, відчула: це людина, з якою хочеться пройти все життя. У 2017 році вони побралися. Руслан служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти, і на момент повномасштабного вторгнення боронив Маріуполь.
Зв’язок із чоловіком зник 4 квітня 2022 року. Лише згодом із ворожих телеграм-каналів Ольга дізналася: увесь батальйон потрапив у полон. Відтоді життя жінки перетворилося на два паралельних фронти: боротьбу за повернення коханого та боротьбу за власне виживання.
Вже п’ятий рік Ольга долає онкологічне захворювання четвертої стадії. За цей час вона пройшла через чотири складні операції та 26 виснажливих курсів хімієтерапії. У моменти найбільшого відчаю, коли хвороба намагалася забрати останні сили, жінку тримала одна думка: вона мусить жити заради Руслана.
«Я лежала і думала: яке я маю право зараз померти? Хто його буде витягати? У нього в Україні, крім мене, нікого немає», — згадувала Ольга в одному з інтерв’ю. Її надія трималася на рідкісних звістках: короткому листі у чотири рядки восени 2022-го та одному короткому дзвінку з російської колонії через рік. Руслан встигав сказати лише два слова: «Я живий».
Руслан Куртмаллаєв, який залишив рідний Крим ще підлітком, щоб служити Україні, провів у застінках агресора майже чотири роки. Весь цей час Ольга була його голосом на волі. Вона боролася за нього в кабінетах, на акціях, у розмовах із журналістами, долаючи власний біль і слабкість після лікарень.
5 лютого цей марафон довжиною в тисячі днів завершився. Серед 157 звільнених українців — військових ЗСУ, прикордонників та цивільних — нарешті прозвучало і прізвище Куртмаллаєва.
Сьогодні вони знову на одній землі. Попереду в Руслана — реабілітація після років неволі, в Ольги — продовження лікування. Але тепер вони боротимуться разом. Бо кохання, яке вистояло проти онкології та полону, не знає поразок.
