Згідно з останніми оцінками американської розвідки, Китай наразі не має сформованих планів щодо повномасштабного військового вторгнення на Тайвань у 2027 році. Пекін надає перевагу сценарію поступового «об’єднання» без прямого застосування сили, зосереджуючись на політичному та економічному тиску. Попри відсутність чітких термінів реалізації силового варіанту, США наголошують, що загроза залишається актуальною, оскільки КНР продовжує нарощувати свій військовий потенціал у регіоні.
Замість прямої агресії Китай посилює тактику операцій у «сірій зоні», що включає постійний військовий тиск навколо острова та кібератаки. Пекін також спрямовує зусилля на стримування потенційних союзників Тайваню, зокрема Японії. Метою такої стратегії є ізоляція острова від міжнародної підтримки у разі виникнення майбутньої кризи в Тайванській протоці, що дозволило б КНР диктувати умови без вступу у відкритий конфлікт із Вашингтоном.
Водночас Сполучені Штати продовжують уважно моніторити ситуацію, оскільки модернізація Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) дозволяє їм перейти до активних дій у будь-який момент. Експерти з міжнародних відносин зазначають, що відсутність планів на 2027 рік не означає зниження напруженості, а лише вказує на зміну пріоритетів китайського керівництва на користь гібридних методів впливу. Стабільність в Індо-Тихоокеанському регіоні залишається хиткою, а готовність США та їхніх партнерів до реагування на будь-який сценарій є ключовим фактором стримування.
Китайська стратегія «мирного об’єднання» наразі виглядає пріоритетною для Сі Цзіньпіна, проте Пекін не відмовляється від можливості використання сили в довгостроковій перспективі. Така невизначеність змушує Тайбей і союзників по НАТО постійно вдосконалювати оборонні спроможності острова. Таким чином, геополітична гра навколо Тайваню переходить у фазу тривалого протистояння ресурсів та дипломатичного впливу, де кожен крок сторін має критичне значення для світової безпеки.
