Адміністрація Дональда Трампа активізувала прямий діалог із Мінськом щодо звільнення білоруських політв’язнів. Спецпосланець президента США Джон Коул провів зустріч із Олександром Лукашенком, під час якої сторони обговорили долю понад 1100 осіб, затриманих з політичних мотивів. Цей візит є частиною нової дипломатичної стратегії Вашингтона, яка вже принесла конкретні результати: звільнення Нобелівського лауреата Алеся Бяляцького, а також опозиційних лідерів Марії Колесникової та Віктара Бабарики.
У відповідь на гуманітарні кроки Мінська Сполучені Штати розпочали часткове пом’якшення санкційного тиску, зокрема щодо експорту білоруського калію, який є критично важливою сировиною для світового ринку добрив. Окрім внутрішніх питань Білорусі, на порядку денному постало відновлення роботи американського посольства в Мінську та роль Білорусі як можливого посередника у переговорах щодо війни в Україні. Лукашенко, своєю чергою, заявив про готовність до «великої угоди» з Вашингтоном, не виключаючи особистої зустрічі з Трампом, проте підкреслив непохитність стратегічного союзу з РФ.
Вашингтон розглядає контакти з Лукашенком як додатковий важіль впливу на Кремль, враховуючи тісні особисті зв’язки керівників двох країн. Водночас білоруська опозиція в еміграції висловлює скепсис щодо щирості намірів Мінська, вказуючи на критичну фінансову та військову залежність режиму від Москви. Попри це, американська сторона продовжує використовувати «вікна можливостей» для звільнення своїх громадян та активістів, що вписується в прагматичний підхід поточної адміністрації Білого дому до міжнародних відносин.
Подальший прогрес у відносинах залежатиме від готовності Мінська до масштабнішої амністії та його позиції щодо регіональних конфліктів, включаючи протистояння на Близькому Сході, де Білорусь традиційно підтримує Іран. Ризик використання таких переговорів як інструменту для маніпуляцій залишається високим, проте для багатьох родин ув’язнених ці контакти є єдиною надією на звільнення близьких. Ситуація навколо дипломатичної місії Джона Коула свідчить про готовність США до гнучких рішень заради досягнення конкретних гуманітарних та геополітичних цілей.
