Верховний Суд України 8 квітня задовольнив Касаційну скаргу Стадника Олега Богдановича й скасував рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 березня 2025 року. Про це повідомляє Politerno.
“Зобов’язати спеціалізоване комунальне підприємство “Ритуальна служба” Тернопільської міської ради надати Стаднику Олегу Богдановичу інформацію (з точним визначенням) про фактичне місце поховання та фактичні розміри земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого Стадника Віталія Олеговича, 13 вересня 1983 року народження, станом на дату його поховання 08 жовтня 2022 року.
Зобов’язати спеціалізоване комунальне підприємство “Ритуальна служба” Тернопільської міської ради не чинити перешкоди Стаднику Олегу Богдановичу та членам його сім’ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого Стадника Віталія Олеговича, 13 вересня 1983 року народження, у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій спеціалізованого комунальне підприємства “Ритуальна служба” Тернопільської міської ради змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови”, – йдеться у постанові Верховного Суду.
Від самого початку історії з встановленням власного пам’ятника загиблому воїну Віталію Стаднику члени його сім’ї доводили, що жодної заборони встановлювати індивідуальні намогильні споруди за власні кошти на місцях почесних поховань, які не є Національним військовим меморіальним кладовищем, законодавство України не містить, а Положення Тернопільської міської ради про Пантеон – не відповідає нормам Закону про поховання.
Однак рідних полеглого героя ніхто не слухав. Міський голова Тернополя Сергій Надал вдався до маніпуляцій та підбурювання окремих членів родин похованих воїнів задля недопущення встанововлення пам’ятників індивідуального зразка. До агітації на стороні мера була залучена так звана громадська активістка Дарця Веретюк, яка переконувала родини похованих героїв, що Тернопільська міська рада в особі СКП “Ритуальна служба” діє згідно закону, а проєкт Пантеону – мало не найкращий в Україні.
Слід зазначити, що у Львові родини полеглих військових забракували проєкт мерії, зокрема, матеріал пісковик, який з легкістю нав’язала родинам героїв влада Тернополя. Якщо у Тернополі незгодних з проєктом міської ради цькували та усіляко принижували, то у Львові понад 200 родин, навпаки, об’єдналися проти пам’ятників, які пропонує встановити влада.
Не отримавши справедливого рішення в Тернополі, сім’я досвідчених та знаних юристів змушена була шукати правду у столиці. Від цькувань, принижень, руйнування і розриття могили й до повної перемоги у Верховному Суді довелося пройти членам родини Віталія Стадника (позивний “Прокурор”), аби відстояти право вшанувати його пам’ять згідно Закону.
Але навіть постанова Верховного Суду щодо заборони чинити перешкоди Надії Башнянин та Олегу Стаднику у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення не зупиняє міського голову Тернополя Сергія Надала. Розуміючи, що його стратегія тиску та маніпуляцій зазнала краху, він вирішив спробувати “зберегти обличчя”, подавши до Верховного Суду заяву про перегляд постанови від 8 квітня за нововиявленими обставинами.
Нововиявленою обставиною у Сергія Надала вважають згадку у постанові Верховного Суду про те, що під могилу для поховання Віталія Коваля виділено земельну ділянку, у межах якої його рідні мають право на встановлення намогильної споруди індивідуального зразка. Що, звісно, є сміхотворною підставою для звернення до Верховного Суду, адже саме виконавчий комітет, у межах наданих йому повноважень, розпоряджається землями комунальної власності, в тому числі виділяє їх під місця для поховання. Тому стверджувати, що відповідачі дізналися про це саме з постанови Верховного Суду – як мінімум некоректно. Суд лише оцінює докази, надані сторонами, і ухвалює рішення на їх підставі із застосуванням норм права, а землю виділяє міська рада. Крім того, те, що виконком вважає “нововиявленою обставиною” є резолютивною частиною постанови Верховного Суду, тобто результатом вирішення спору, а не обставиною. Однак підлеглі Сергія Надала, що називається, чіпляються за соломинку, аби зберегти обличчя перед сім’ями полеглих героїв новими обіцянками.
Нагадаємо, Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги Гинди Тетяни Володимирівни та Башнянин Надії Михайлівни й скасував рішення попередніх інстанцій щодо встановлення пам’ятників індивідуального зразка на Пантеоні героїв Тернополя.
Першоджерело: Politerno
