Кажуть, війна забирає найкращих, але вона також виснажує найміцніших. Шумська громада знову у глибокій скорботі — 6 лютого в лікарні зупинилося серце військовослужбовця Анатолія Андрійовича Василька. Чоловікові було 47 років.
Анатолій не чекав повістки — у 2024 році він свідомо обрав шлях захисника, підписавши контракт. До цього його життя було мирним: довгі роки він працював будівельником у столиці, створюючи будинки для інших. Друзі пам’ятають його як людину з відкритою душею та невичерпним життєлюбством. Для рідного села Кути він був добрим сусідом, для родини — надійною опорою, золотим сином і братом.
Військова служба стала для Анатолія іспитом на витривалість. Він виконував складні бойові завдання, не скаржачись на труднощі. Проте надлюдські навантаження та суворі умови фронтового побуту підірвали здоров’я воїна. Організм не витримав напруги, і серце захисника, що так палко любило Україну, перестало битися на лікарняному ліжку.
Увечері 6 лютого Шумськ зустрів свого Героя на площі Героїв Майдану. Сотні людей прийшли, щоб у живому коридорі пошани віддати останній уклін тому, хто поклав здоров’я і життя на вівтар нашої незалежності.
Похорон Анатолія Василька відбудеться у суботу, 7 лютого, у його рідному селі Кути о 14:30. Цей день у громаді оголошено Днем жалоби: на знак скорботи будуть приспущені Державні Прапори, а розважальні заходи скасовані.
Ми поділяємо біль втрати з родиною Анатолія. Його подвиг — це не лише бої, а й щоденна виснажлива праця воїна, яка врешті коштувала йому життя.
Світла пам’ять захиснику. Його внесок у нашу спільну перемогу — неоціненний.
